217

Юрій Буряк

П’ятирічний синок забігав у майстерню

До чільного представника андеґраунду,

Доля якого увійшла у вирішальний етап – заміну терній

На лаври, і першим кроком було отримання гранту

На альбом, що й було нами втілено,

Та, коли з’явилися гроші, він збожеволів

І одразу видно стало, що сорочка маестро ближча до тіла

Власного, ну, а тоді, в тій майстерні, на голі

Стіни він повісив свої невмирущі полотна,

Які мали назви патріотичні і неприродно

Виглядали з його намаганнями облаштуватись,

З вимаганнями сатисфакцій і позовів аж до суду,

Але це буде потім, а зараз поглядом хитруватим

Нагороджує до халтури з Таємної вечері постать Юди.