246

Юрій Буряк

36-й рік на вулиці Леніна, щойно

здали в експлуатацію будинок

для працівників Мінфіну, на фризі гойна

молодиця кладе руки на плече молодика, а він за спину

їй заводить свою, довге плаття її розвіває вітер,

тримають модель літака діти, яких я застав старими,

з каменя проступають новорадянські міти,

пів-України вимерло, без геноциду, малими;

внизу на бруківці оркестр із духовиків,

з балконів під кумачами вітають передовиків,

од міської анатомарні під кутом Дім письменників,

також збудований щойно, прикрашає вулиці ріг;

обнявшись, ідуть Іван Мойся із Мик. Упеником,

добре хильнувши за партію і за Сталіна, як парочка упирів.