321

Юрій Буряк

Наближається день як дорожна карта,

де мене мали знищити в кабінеті,

я сидів під високою лампою на табуреті

і почав задихатися, і це був інфаркт міокарда;

я лежав на верхній полиці, вагон плацкарта

а по мені вже голосили когути треті,

там холодна плитка була, як смерті

доторк, і ангели в білих халатах

там світили рурки крапельниць, очі

Богородиці із Кирилівської серед ночі,

але жоден із тих, кого звав ти другом,

не докликався, не прийшов прощати,

тільки ангели на швидкій над багряним пругом

та з Кирилівської Божа Мати.