47

Юрій Буряк

Фунікулер мою пристрасть спускає донизу

напроти церкви, де відспівували Тараса,

яку зруйнують ленінці дубоголові і відбудує шизик,

що стане мером Києва, звалившись на нього з Марсу.

Рік 1985-й. Я зустрічаю “ракету”

на підводних крилах, спустившись аж до Річпорту,

і набережною гуляю від нього до монумента

Хрестителю, все ще мріючи про теніс і рампу корту.

Ходжу із двома м’ячами в поліетиленовому пакеті

і з десятьма джмелями в трояндовому букеті;

учора був Москаленко, вітав із Олімпу Кордун,

найліпші піїти-друзі також вітали, ужерті,

за те, що ти спонукала знов навернутись до спорту.

Аж ось і “ракета” з тобою, з ракеткою. І чайка на парапеті.