3

Юрій Буряк

Усі стежки звідсіль прямують на Оріль;

Як зморшками, поораний стежками,

Степ стелить панорами диких піль

І стежить за нічними рисаками;

І гриви йдуть по темній бистрині.

Підковані небесними цвяшками,

Ці скакуни ворушать час на дні,

Мов раків чи перлин ловці – руками.

І чути, як зоря пронизує глибінь,

Яку бентежать гриви чорні (води,

Як хмари, пропливають по тобі,

І сипле сіль Чумацький Шлях з підводи),

Як зорі в небесах за водами Орелі

Рвуть темряви фольгу на трелі і жерделі.