4
Юрій Буряк
Пливуть у ніч хати крізь оситняг і верби,
Зоря, вікно, вода і свічка в шибі, шум,
Шепоче очерет, на глибину опертий,
Димами огортає річку сум.
Сомами йдуть по дну за течією тіні
Дерев несаджених, що тут росли одвік
І мають назви всі не по латині,
І навіть місяць тут – це молодик.
Над берегом хати, побілені віками,
Драбина і стіжки, і вишитий рушник
Над глечиком висить золототканий.
Виходить молодиця на поріг.
Оріль як молода, й над нею молодим
Вроста в Чумацький Шлях патріархальний дим.