Офелія з Орелі

Юрій Буряк

Коротка багряна сорочка

і місяцеві ноги…

Зі сну

В заплавах, на дні Орелі, над мореними дубами,

під берегом, де лілеї біліють, і над піснями,

у тінях кущів, у воду задивлених, коли вечір

зелені і чорні барви замішує в тиглях течій,

коли пролітають хмари на дні летючих дзеркал,

водовертями кружеляє і світить з імли опал,

а в березі з глибу сплеском озветься і задзвенить

вода, що збігає з тіла смагою, і крізь блакить

у вирвах, де стогнуть стебла і водорості ворушать

губами, як черепахи, в зубах тримаючи ружі,

у світлі місяця біла, в лусці місяцевих риб,

сорочка, багряний обрій на стегнах її горить,

і сонця останній відблиск не скине води облоги.

Офелія із Орелі, багрець, місяцеві ноги.