3

Юрій Буряк

…дні одні вогнів і порожніх каварень,

і бузок розквіт, і каштан цвіте,

але ти не тут і все це не те,

не для марень цих, не для цих бульварів

навіть дощ, який пройшов над узвозом –

там, там, де ти щойно ось пройшла

і тут, тут, де іншого квіту шал

не над Маріїнським, не над нержавіючим колосом

переходиш кладку – над океаном,

мій вітрильник заходить в останній порт,

і біжить вздовж берега вогнешерстий хорт –

чи сонце, чи пес, що колись був коханим.