13

Юрій Буряк

В те

літо плив

я теплоходом

із Річпорту, в те літо,

коли згорів дніпропетровський

дерев’яний міст, й колоди обгорілі

пливли униз Дніпром, а наш біленький

теплохід звертав ліворуч – в Орловщину,

в її сосновий бір, у табір піонерський, де хо-

дять у військових кепі червоногалстучні дівчат-

ка і на лінійках дуже часто, коли угору підійма-

ють прапор, гепається хтось чи від напруги

зв’язок голосових, чи – просто млість

підліткова від дозрілих піонервожатих;

у березі у норах водились сині раки,

та найстрашніше – синій неборака-

потопельник, котрого витягли

з Самарчука

в те літо,

коли згорів дніпропетровський міст,

через який Махно даремно

поспішав –

допомогти більшовикам.

І табір наш летить, як канонерка,

якийсь дотепник скаже: “Піонерка – примєрка

дєтям всєм”.