14

Юрій Буряк

Не

знаю,

не тече туди ріка,

і я не попливу туди за нею,

десь на Гудзоні пароплав гуде

і зір ширяє в небо, де Астрея горить,

як вогник у степу, що от-от згасне, як вогник,

що на згарищі, де жевріє і дотліває зоряний

уламок, де траси на старих шляхах чумацьких

валок нагадують тобі Чумацький Шлях в обрамленні

згорілих лісосмуг, і димом, як замок із туманностями,

пруг затягнуто, коли горять поля і попіл осідає в гумус,

і чорною стає Астрея, догорівши.

Не знаю, чи потрібно ще за нею

повертатися туди, на землі,

де жили гіпербореї (останні з них),

де Рай був, де місце те

позначено зорею, що згасла

в небі чорному

і на чорноземі

під шаром попелу –

згорілою

стернею.