23

Юрій Буряк

Із

Києва

в Кара-Бугаз, і ти

у світлому костюмі

на зупинці. Палац, в якому

наодинці, де наш зачаток і початок,

і нащадок – нещадним образом ординця,

котрий ґвалтує не лише палац, а весь Кара-Бугаз,

цей шлейф гебешний – з Києва депеша:

“Герцеговина-Флор” – як сталінський

терор (асоціація), а тут – совкова

екзальтація, а тут – прострація

совків (емансипація), кохають

тут, їбуться, тонуть –

все, як і має бути.

Білгород-Дністровськ,

і Гемінгвея “Спогади”

на пляжі, й таке,

чого ніде ти

не побачиш:

уночі світіння тіл,

фосфоресцентні хвилі

на твоєму тілі,

смаглявому і молодому.

Для білочки горіхи,

і нікому,

нікому більш!

Одеса. Пірс.

Додому.