51

Юрій Буряк

Через

10 днів

тебе вивозитимуть

з Києва швидкою, а зараз

дощ весняний, на тобі вітровка

із блакиті, ще трохи часу ми побу-

демо з тобою; попереду Оріль, свята

травневі через рік, і ти, свята, лежиш

на бересті (чи на вербі) наядою, а я, силен, із вудкою

над берегом стою. Але, безсилий так

співати я, як мав би, чекаю все, чекаю; мені милі-

ші крики мавпи, ніж співи солов’я.

У мавп’ячому крику чуєш джаз,

а в солов’їних співах –

як мертвіє час;

і через 20 з гаком років

співатиме самотній соловей

про те, що я тобі не доказав,

про що ні філомела, ні Орфей –

божок із джунглів краще оповість:

там стільки мавп

у темені теменній,

і в котрійсь

я чую, як

з глибин

лунає

джаз.