1

Юрій Буряк

У просвіт поміж будівлями під барабанний бій

крокують піонерки у спідничках синіх –

якщо дивитися у правий бік.

А глянеш вліво – стіни в старовинній глині

облупленої церкви ще часів Сомка

чи Обідовського, й весняна благодать,

розлита над Остром, як лінія ламка

на постаменті з Гоголем, тремтить у букві “ять”.

І канцлер з дітищем, палацом, і цей весняний дощ –

немовби втеча в Жешув з пісні Анни Герман;

архаїка, арха… базарних площ –

така тонка краса, та жаль, що скотоферму

перевели у парк із видом на ліцей,

із думкою про Безбородка: “Па-трі-от”,

але й крамольна тінь від деяких ідей

сприймається іще, як анекдот –

тим паче в дні, що впали з неба в день оцей.