2

Юрій Буряк

Бій барабанний піонерок.

Травневий Ніжин.

На рейді – стяги канонерок,

Адміралтейський стрижень.

Де Ніжен, де, а де Санхт-Петербурх?

А там Лисянський розвертає струг,

Стефан Яворський пише

“Прощання слізне…” Крихкість цегли…

собор цей вижив,

і той, що збудували греки,

із риштування вийшов,

а бароковий пояс замикає круг

на церкві, що зазнала вже наруг,

і це є справжній Ніжин!

За ґрат литвом – храм із повітря,

бруківка давня.

Святкова ряса, хрест і митра,

Великдень православ’я…

А галстухи червоні й сорочки

із комірцями й золоті гачки –

все переходить плавно

у свято голубе в гусарах,

а парк, мов гоголь,

де панни в пеньюарах

примарами кружляють вколо нього –

дівчата провінційні із родин

шляхетних. “Що це за один?

Чому до нього погань

Всяка липне?..” “Цей недоносок

з великим носом…”

Ще не одна по ньому заголосить.

Та на сьогодні досить.

Під барабанний бій і він з-за рогу, зух,

виходить, кинувши Санхт-Петербурх.

Де лиш його не носить!