5

Юрій Буряк

того, що я називав “моя батьківщина”. Чудо з Георгієм

на українських гонах, це є не чудо в Хонах

із останнім убитим драконом, ящером вимерлого сьогодні виду.

Георгій, обплутаний дротом телеграфних стовпів,

потрапляє в драконячі оргії

новохатьок новоозерних і плебеїв суконних

на постсовкових просторах повернення до палеоліту.

Він летить на коні над всією убогістю, над візією вбогих сіл,

полустанків, розбитих станційних будок

і вокзальних споруд шедеврів (скажімо, у Верхньодніпровську,

де якийсь місцевий дебіл чи група

дебілів зруйнували палац із дикого каменю – національний набуток,

чим ублажили Вічного Довбостьоба і задрипану Хроську).