6

Юрій Буряк

Цокіт копит за тим, хто летить, не встигає,

він, як спалахи, що випереджають пострілів звуки,

і куля, яка чогось досягає, як і стріла, назад повертає,

спочатку на тятиву, тоді – на руки,

а тоді – у сайдак (ствол, патронник); у нічному вікні чорнота над гаєм

з тобою, стрільцем, понад вигнутим луком;

вогнів трасуючі кулі чи краплі крові

дракона зі списа, зір вогонь – драконячі зуби,

цокіт вогненний під фільми з акторами,

що померли або давно залишили сцену

з декораціями із пейзажів уявних, де уранові руди у схові,

де жерлами фердинандів застиглі рознощики мору – труби

і жертви масового ураження, залиті в цистерни.