7

Юрій Буряк

Коли з вікна дивився в бік Царичанщини,

заходила чорна хмара, що віщувала міґрацію,

і ти вийшов з вагона, сів в електричку

і повернувся до Дніпропетровська, на циганщину

покладаючись, в якій не було жодної рації,

але ти покладався на звичку

і зателефонував тому, кого називав своїм другом,

той запропонував цинічно варіант

заміни, що вилився у прикраси з коктебельським бурштином;

хмара стояла впівнеба над віадуком,

грозяний генералісимус часу приймав парад

переможців, що довго шукали свого талану причину.