3

Юрій Буряк

О, великий Гермесе,

риторів і трибунів обдаровував ти красномовством,

володаре ліри з черепашачого панцира, яку подарував Аполлону,

бог, що в халепах й безвиході вихід знаходив запросто

і в садах Академії назирці на вухо нашіптував щось Платону.

Наш непогрішний навчителю,

чи звели тебе на нінащо брехуни і злодії,

крадії і пророки лжевусті, дарма потурав їм, о великий Гермесе;

втім, покровителю потішників і авантурників, ти вів лодії

Стіксом з душами всіх небіжчиків, тож у блазнях шукав розради

(було б лише весело!)

Де твій чарівний кадуцей, бог з дивовижним посохом,

що не перетворив наших снів у мрії, а мрії – в дійсність;

бог, від якого хвиля, що омиває Воспор,

схожа на ритми давньої пісні?

Бог сновидінь і кораблів, що моря борознили:

амфори в трюмах з вином, парфуми і золоті прикраси;

твоє обличчя з мармуру течії під водою розмили,

та іноді синяву біла піна бурунить – це ти пливеш брасом,

викидаючи руки в море неприродно широкими вимахами

і за тобою пливуть дельфіни й летять баклани,

а ми, баклани, у вісника богів ще віримо –

в тебе, герольде, і в те, що нам поталанить.

О, я впізнаю твій капелюх дорожній і крилаті сандалії,

завдяки яким ти пройшов моря й пустелі,

то чому ж ти не йдеш далі –

де змикається перспектива і сходяться паралелі?