18

Юрій Буряк

Був

не один

дніпровський острів,

де розводили тар-

панів, молоденьких коней

на нього звозили ще на початку

літа, а на осінь вони ставали скакунами.

Кінь, птиця, вершник – як у давнину, уламок

степу скіфського на водах. А що потрібно скакуну на волі?

Рівний подих для бігу нескінченного наперекір

життю під хомутами, в ярмах, у загонах при попонах

і погонах. Цей острів був по сусідству з іншим.

З дубовим гаєм, з лататтям на озерах, крізь воду

було видно, як ворушать риби плавниками;

була така акустика, що чулось,

як падає з верби на воду листя,

а з дуба – жолудь,

й дітвора із міста,

й статевозріла

молодь проводили дозвілля на краю

земного раю, скраю,

в уламку літа,

яке потойбіч світу,

у Раю.