19

Юрій Буряк

Спо-

чатку

скарабей

у дірці для

ключа незам-

кнених воріт –

там, де росло дівча,

яке продовжить рід

байдужих їй людей.

Були там знаки тем, подій

життя і сцен, яких я не вчитав

з єгипетських письмен. Але дорогу

ту я вивчив і промчав у те, що сталось

там, на трасі, в не-секрет: водій і пасажир

зірвалися в кювет – рефрижератор плив з пей-

зажів, що лягли один за одним вслід із осеней

і зим, із весен, з літ, мов з гри в більярд тут

з кия куля йде у кут, і кут цей – краєвид, а далі…

далі плив корабель униз, на пагорбах

були аркади міст і замість муляжів

потьомкінських і сіл,

біліли корти і колони римських віл

з озерами в лісах, поміж заток, заплав,

де ми пливли в човні,

а бистрину ріки в цей час перетинав

той самий корабель,

який гудів мені,

на інших берегах і в іншій далині.