15

Юрій Буряк

Кру-

тий са-

марський

берег, валуни

з граніту і йоди-

сте повітря мілини,

де повно жаб помисливих

й вужів мисливих і довго треба

йти до глибини. Ще замолоду якось

місячної ночі один мій друг з розгону

голяка (хотів себе, можливо, показати)

стрибнув у мілину місяцювату, води було по

кісточки гомілок, підскочив, довго біг, закаляний

мулякою, тоді махнув рукою, мов капелюха зняв з

глибокою подякою, ріка була залита білим сяйвом,

як жінка, що з “придурком” не балака, не прийняла його,

і він, оволодівши рухом рака, був, неборака, змушений

вернутися назад; і досі, як заплющиш очі, бачиш:

ріка, понад рікою місяць сяє і біліє слака, як він казав.

А в глині берегів – грузила і люльки, теж з глибини,

уламки з кахлі й глиняні кіоти, руїни

Богородичної, сни й риб кістяки

(можливо, осетрів) і острівці

з осоту і образи із бистрини,

з яких знімає позолоту

час невблаганний те-

чії, яка підвлад-

на Дніпрельстану:

коли там відкрива-

ють шлюзи, плавців

несе на міст і на бики,

тіла їх зносить (й роз-

риває узи) по різні боки

і життя, й ріки.