23

Юрій Буряк

∞

Озера дитинства і рештки лісів понищених, озера з очеретами і дивоглядами риб у рештках розритих і розкопаних, причавлених залізом і шлаками відходів металургійних монстрів і хімікалій фекально-життєвбивчих; ми плавали на рештках того, що звалося землею, в кар’єрах був золотий пісок, ми плавали у водах виритих кар’єрів, ще незакреозотених і не мазутних, у джерельних водах і в гранітні шельфи стрибали найсміливіші з нас, і з гойдалок на залізничних фермах, на дикому камінні під мостами і на мілинах ловили сірих і піщаних раків.

Куди це все пропало? Де світяться ікони по вбитих рибах, Христосе Риб, по чистих водах, Христосе Вод (над озером, яке загине, – плакат із Леніним, в костюмі з підгузником, і напис: “Правільно ідьотє!”); і ти, рослинний Боже водойм і річищ, фарватерів і течій, на дебаркадері під німбом сонця на землях Мамая і вірних Степів Христа, степів, які також зникають; Небесного із Царствієм Христа з озоновими дірами на п’ястуках і понад стопами; хто, Боже, погубив сей світ – крайнебо Крайсвіту за обрієм кар’єрів, озер, – того, що бачив!