52

Юрій Буряк

2008

Впереміш з великодніми тут інші запахи – із пролісків і цвілі, вінки залізні на чиїйсь могилі зненацька тут нагадають сміх дівочий і дзеркальце в овалі, зайчик в очі; тут інші запахи, стрічок зогнилих клоччя з одірваним обсмаленим “навіки” і віник саморобний, обв’язаний ганчіркою із написом “люблю і не забуду”, тут інші запахи, тут люди залізничного депо, металургійних комбінатів, заводу з переробки силікатів та іншого лайна; добропорядні батьки сімейств і юні самовбивці-Вертери, “афганці” й рекетири – в некрополь сей звела їх не війна докупи; купи хмизу; тут інші запахи, і дим багаття – сірий. Поміж гуртами родичів й родин гостріше відчуваєш одинокість, та відчуття, що так багато нас, звучить слоганом із ТV: “Ти – не один”. Деревина акацій і вишень виточує із полум’я жень-шень, а ладан із кадила, наче мирро, над поминальниками або голуб миру зі стрічкою з вінка, прив’язаною птаху до хвоста дотепником, котрий “ради Христа” хильнув добряче і Христу листа послав, до стрічки прив’язавши, тимчасом у тугих обіймах тримає він гранітного поста на чатах мухінську наяду у куфайці; з гудками паровозів з огорож, сигналами експресів і в копрах багатотонними ударами у прах – тут інші запахи; а птах наш, розгубившись, прив’язаний одним кінцем за хвіст, з розгону другим зачепився за хреста. Ти мусиш відв’язати його знов, і ти це зробиш з ризиком зустріти в написах надгробних дитинства друзів чи учителів своєї школи №70, знайомих чемпіонів і бандитів і що завгодно: смерть, життя, любов.