Такі часи

Юрій Буряк

Часи, коли горять степи і лісосмуги

І гине в полум’ї усе живе,

Я сповнений такої туги,

Як в залі дзеркало криве.

Часи, коли в душі мільйони віч і зела

Вогонь нещадно покрива,

Я можу порівняти тільки з лезом:

Кров, лезо, серце, як трава –

В цей ряд стають слова, таємним смислом

Пов’язані, і цей таємний смисл

Лягає в необчислювані числа

І вибиває порох з гільз.

За дзеркало в пітьму я опускаю лезо –

У пустку, що вихаркує вогонь.

Я тут на чатах, щоб не щезла

Життя дзеркальна оболонь.