Фризи та ейдоси

Юрій Буряк

Слово «ейдос» уперше з’явилося в епосі Гомера як означення «прекрасної зовнішності» – образу. Античні філософи Платон, Аристотель, Плотін виповнили термін новим змістом, занурившись у внутрішній світ людини. Представники пізньокласичної німецької філософії – Гегель, Шопенгауер та Гуссерль – дали ейдосу «друге дихання». Едмонд Гуссерль означив ним найвищу конкретну розумову абстракцію, яка інтерпретує первинні поняття.

Символічним ейдосом – кодом української культури – можна вважати Тараса Шевченка. Адже його творчість – це інтерпретація вселюдських моральних і націєтворчих принципів.