Ейдос половецький

Юрій Буряк

Яр-Вал: це пагорб ріки, внизу була річка, шумів очерет, половчаки степові, коршаками тамо кружляли

Бурі-чай і Почайна, води, повіддю здійняті, Борисфенова спина від Самбатаса аж до Порогів;

за Порфірогенета се були:

Ессупі, Улворсі (Островуніпраг), Геландрі, Айфор, Варуфорос (Вулніпраг), Леанті (Веруці), Струвун (Напрезі).

А за півтори тисячі літ до того Геродот описав:

Царських скіфів: "…скіфи були владарями Верхньої Азії впродовж двадцяти восьми років. Удерлися вони до Азії, переслідуючи кіммерійців, і позбавили влади мідійців, бо до приходу скіфів мідійці владарювали в Азії. Але скіфів, які були відсутні протягом двадцяти восьми років, коли вони повернулися до своєї країни, спіткали випробування такі тяжкі, як і ті, що були в Мідії, адже вони зустріли там численне вороже військо, бо скіфські жінки через те, що їхніх чоловіків не було з ними так довго, взяли собі за чоловіків рабів…"

гіпербореїв: "…о гипербореях рассказывают делосцы. По из словам, гипербореи посылают скифам жертвенные дары, завернутые в пшеничную солому. От скифов дары принимают ближайшие соседи, и каждый народ всегда передает их все дальше и дальше вплоть до Адриатического моря на крайнем западе. Оттуда дары отправляют на юг…"

військо Дарія у степах України (далі за Дюмезілем)

порох бризок дніпрових і веселка блукає семибарвна, дивуючи греків углиблених з-під семибрамних Фів; за Порфірогенета Степ вовками кишів; поміж них ще траплялись тоді альбіноси білошерсті і синьоокі; вовча армія у башликах понад Ташанню і Базавлуком, понад Конкою і Кільченню, вздовж Самари аж по Оріль

Монограма Кубрата

птахи перелітні над стійбища їхні здіймались; вовчі армії половчаків, на курильницях у шатрі бронзові голови тотема, о дурманні пахноти вовчого лігва! сотні літ вони звали цю землю своєю; із клейнодами вийшли у гори Кавказу і там розчинились; тмами тми йдуть велиции яко борове до Залізної Брами. Із Сирчаном ідуть з Царичанки, в Хевсуретії Шаруканя син Отрок – Атрак Шарганідзе

Ноти грузинського багатоголосого співу

друга хвиля їх винесла на Балатон, омадярені куни й кумани, Ак загинув у січі, а на Калці пліч-о-пліч стояли руси й половці in provicia Cumanorum, християни з єпископом половецьким під королівським берлом Ладислава Половця, від Дніпра до Кури, від Дніпра – до Дунаю і Тиси, в горах Матри, палочі, Cumanorum Agrieensis dioceses fundata 1232, смерть старого Котяна і жорстока їх помста – із вікон викидали відрубані голови їхні; Uzur, Alpar, Arbuz, Turtule, Kemeneche, jaicilar половецький, Стефан Варро, отченаш половецькою, 1770 – і сповідник останній чув як бронза гуде в половецькому слові і як jai – стріла – долетіла з українського Степу;

серед них були навіть святі:

Див. Київський патерик

шапки з вовчої шерсті в саричанському місті, кочів’ї орільськім, біля вогнищ вогнисті дівчата, половчанки у танці, і князів матері і кохані, їхні жінки вогнестанні у переліку княжих династій

Страсті по:

Династична таблиця старокняжих часів

ось чому у дитинстві ти бачив Вовчицю, білотілу самицю з людськими очима і сонцями-грудьми Ac-Bara

архетип твого роду в куманських очах, половчан, половчак; Білий Вовк там, бувало, летить попід хмарами навперейми до Савура і Калитви; шерсть біліє його, ковила, перехитує хвилі як потім – жита, перехитує хвилі й багато їх мчить, куди вітер війне – на Кавказ, до Карпат, або просто у Царгород, де Порфірогенет до бенкету їх жде.