Човняр і гребець із жінкою

Юрій Буряк

Човняр серед Дніпра

Вирулює човна

Веслом і вигріба

Під гори і Печерськ

І бачить, як з горба

Вода небес тече.

Він проти течії,

Як на хребті змії,

Веслує по лусці,

За ним пливуть гребці,

Та парочка одна

Маха йому з човна.

Там жінка промітна

З гребцем на лаві, там

Аж хрускає хребець –

Гребе її гребець,

А жінка весляру

Показує діру

Від бублика і гне,

Що той наздожене;

Злітають весла вверх

Під бризок феєрверк;

Лунає сміх її,

Блищить луска змії.

А надто – під мостом:

Вповзає у пролом

І тягне всіх назад

Глибинний вертоград

Підводних смислів, зрад;

Гребцеві й невдогад,

Що той, хто на човні,

Поклав на греблю дні

Своїх найкращих літ

І як відстати від

Грайливих пар, йому,

Що оцінив корму

І буфери, і сміх,

Два пальці поміж ніг,

Точніш – не що, а як;

І ось гребець, мов хряк,

На весла наляга,

І вия мов туга

Бичача жила вже,

Та човен течії піддався, і коржем

На місці закружляв,

Просівши мов друшляк

У воду, а човняр

Погнав човна учвал.

І парочка – за ним,

Та пробі, тільки дим

Із бризок, як мотор…

Моторний був Еней,

Погнав як метеор

Й назавжди зник з очей!