«Надвечір’ям фелука пливе...»

Юрій Буряк

Надвечір’ям фелука пливе,

проплива під мостами,

і бере за живе

як вустами.

Пливуть катери в річпорт

і автівки летять повз берег.

Тільки немає дзвінка твого.

Чи не вмерла?

Може, це я на піску лежу,

а може, риба.

З яхти вигукують: “мсьє, бонжур!”

На серці підводна брила.