(ІІ)

Юрій Буряк

пощо розігрувати партію у шахи

де ти виходиш завжди переможцем

з ковзанярем змагаючись відмахом

на площині із криги, де не можна

й на хвильку розслаблятися у колі,

що завжди замикається поволі

як не біжи і скільки не старайся,

ти стаєр по життю, та бог не фраєр,

покіль не пізно швидше оклемайся

бо прийде березень з таловинами в кризі,

а ти не перетнеш і половини,

тоді тебе шукатимуть в пониззі

чи в Дніпрогеса вкляклим у турбіни

зима. і місяць втрат під Водохреща

добігши краю, підбиває риску

та ковзаняр у піруеті є ще,

він знає все про всіх і навіть дещо

про себе – й розвертається із виском

по кризі ковзана, піднявшись на півметра

над прірвою, над пам’яттю про обрій

із очеретом, про сніги в діоптрій

затемнених тонах у стилі ретро.