4

Юрій Буряк

У селі на Орелі двадцять три роки тому –

ти в тільняшці, джинсах, на велосипеді.

Я їду до тебе, немов додому,

і опиняюся на невідомій планеті.

На столі під дичкою склянка рому,

губна помада на товстій сигареті.

Ти вибігаєш з веранди і гукаєш… Рому,

а мене звуть Юра, і я в тебе третій,

мабуть, за цей нівроку щасливий тиждень,

черешні усі вже збито, лишилися вишні.

Я повертаю ровер і прямую на десять

років назад, де тебе ще нема –

де немає жінки, яку звуть Леся,

а є дівчинка, що лишилася вдома сама.

[липень 2010]