3
Юрій Буряк
Стояли ми біля Яресьок, старі крутезні верби понад Пслом і води глибші, ніж у швидкоплинній Ворсклі, тоді напроти церкви в лозняку в Сорочинцях, багаття, хмиз і поліняки живих дерев, з шипінням з них виходив сік, над цим вогнем шаблі тримали і розпеченою сталлю припікали рани, отримані від зрадників і Москви; на плесі Псла бароко ро?зквіт, один із тих, хто був із нами, сей “хитрий лис” Апостол, одноокий воїн, гетьман у жупані селянина; а церква на воді як бригантина в стокгольмській гавані, якщо Стокгольм на морі – ми не були на ньому, і на мапах давно зітерлись імена знайомих, тут усипальниця Апостолів (кістки Апостолів повикидають з церкви шукачі скарбів, червоне бидло); тут Гоголь бігатиме вранці купатися у Пслі і ті, що на північного ведмедя у грудні 25-го піднімуть палаша, малі гурточком увійдуть до храму, і вірші Величковського з псалмами Сирина в його перекладі лунатимуть під банями, небесні голоси псалмоспівців сорочинських; склепінчасті підвали ховають у діжках китайський порох відсирілий і сирівцем пов’язані лежать зі шведами впереміш козаки, з якими помиратиме бароко й народжуватиметься європейський стиль реляцій і едиктів, конституцій і відозв на тлі сухому хроніки вигнання, діаріушів і листів у вічність…
Вози селянські з сіном і воли, дари баштанів, пасік і садів, гончарні вироби і горілчані, вишнівка, спотикач, слив’янка, сивуха безпросвітна, оковита, і кушпела від п’яного дядюри, що мете матнею стежку польову… це ті, які лишились замість нас; окраєць хліба, сіль залиш на пні для хлопчика-поводиря чи лірника старого, чи просто для птахів і звірів, бо й ми, як звірі, відходимо у безвість…
Йдемо на Миргород, Хоролом переходимо на той бік у століття дев’ят-надцяте й виходимо у двадцять перше…
А на початку сімдесятих двадцятого на цім базарі ти випив кухоль пива і молодиця-куховарка нагодувала “бродників” захожих, не знаючи куди вони і звідки, на блиск очей лише зреагувала – голодних і охочих до жінок і того, що вони робити вміють – вареники із вишнями, усе, для чого кабанців й курей годують – з претекстом і підтекстом, й гіпертекстом, що закодовані у нашій крові:
Апостоли, Боровики, Трощинський і Наріжний, Гоголі, отець і син, Гурамішвілі – усі, хто на землі і хто в могилі, весь пантеон Великого Базару; ми випили усе, що в нас було і навіть поздавали всю склотару, щоб далі йти.