39

Юрій Буряк

∞

На хуторі один господар застрелив двох пацанів, котрі залізли до нього в сад; на могилі – надгробки з написом тих літ (минуло майже сорок років) і барельєф, який нагадує надгробки античних полісів; напроти нашого будинку лівобіч (якщо стояти обличчям до хлібопекарні) був майданчик уздовж колії, де потяги спинялися із новобранцями і дембелями (кінець 50-х), де було те місце на коліях з електровозом, що зупинив руками і підняв “на задні лапи”, як піднімав великих псів; там, на майданчику, з усіх усюд Союзу проходили вантажні поїзди з теплушками для призовників, котрі вилазили нагору на вагони, а ми вимінювали – на що, не пам’ятаю, – екзотичні етикетки від сірників й непотріб усякий, що має ціну лиш в уяві дітлахів;

…ми готувалися до оборони і затяжних боїв – знаходячи в пісках обойми з іржавими патронами, розводили багаття й туди їх кидали, сховавшись за барханами й парканами, прикривши голову руками; і слухали, як вибухають патрони й кулі свистять навсібіч; одного разу, відсирілі, патрони довго не стріляли, і Чіпа в батьковому кашкеті із знаком залізничника замість кокарди, висунувся першим – і куля влучила якраз у залізничний знак, пробивши картуза, а батько Чіпи був змушений ходити на службу у простреленому кашкеті, і згодом його брат молодший затриманий був за носіння зброї, і той картуз уже фігурував як речдоказ чогось, чого насправді не було – двобою із застосуванням зброї вогнепальної… та сталося страшніше: тітка Рая, мати Чіпи, працювала у шкільній їдальні, і кажуть, годувала всю сім’ю і всіх свиней, яких вони тримали у двох сараях; дебелої статури жінка, вона суворий норов мала і, мабуть, не мала часу на виховання свого виводку з п’ятьох дітей: найстаршим Чіпа був, тоді близнючки, котрі не вимовляли букви “р”,…і двоє ще молодших пацанів (один із них, як юний Вертер, колись застрелиться через кохання); під час якоїсь сварки батько Чіпи, котрий на той час уже не розмовляв і мав у горлі трубочку, убив біляву тітку Раю – чи з ревнощів, чи, може, в нападі німої люті за молодість її і за веселу вдачу; таке траплялось на Вузлі – Чорт за Лору стрілявся на дуелі (обрізи з Хламу правили за зброю) в кар’єрі, де був поранений у руку (це той, котрого через п’ятнадцять років потому уб’ють узимку ковзаном і кинуть до канави); всі їхні діти розбрелися хто куди, повітка завалилась, і огорожа, де гуляли свині, голуб’ятник залишився без голубів, і на сараї багато років металевими штабами навхрест було забито двері.