«Ви її хочете кинути на роздоріжжі...»

Юрій Буряк

Ви її хочете кинути на роздоріжжі,

обчухрану, босу й продажну.

Від вимерзлого Запоріжжя

по Тмутаракань сутяжну

вона вам здається баластом,

важка і себе-не-свідома.

Колос, котрий має впасти.

І тисяча літ потому

хтось каже “туди й дорога”.

Але і цього замало.

Хтось каже “вона без Бога

сама себе змарнувала”

“Вона як Ніщо з Нічого

від першого вітру впала”*.

* Її знайдуть під обвалом,

як мамонта чи носорога,

що їх мерзлота скувала.