(ІХ)

Юрій Буряк

То було в 79-му. Я на повен зріст

став і пішов, дніпропетровський поет,

майже так, як висловився ан. охрім. –

“на кацапський кулемет”

після “Молоді”, де в енкаведистських ксівах одного автора

стояло прізвище оперуповноваженого нквд свинолупов,

де металась при вході на вднг тінь неприкаяного агітатора,

що запізнювався на лекцію агітклубу,

“гаварі на челавєчєском язикє, муділла…” –

до болю рідне motto як з мотовила

дріт колючий – другої державної мови

до першої (поки що) тоді і зараз

свобода “…ущільнює привидів” як підкова

коня Змієборця на велелюдних базарах.