Шанси

Юрій Буряк

Швидкісний потяг спинився, ландшафти

степові упереміш з континентально-заокеанськими,

будочка й колії, дівчинка з матір’ю,

як у Бахчисараї, Дніпродзержинську чи в Детройті,

в тебе є шанси

вийти на узбережжя канадійсько-американське,

онтарійсько-понтійське

й пересісти з поїзда на фрегат і відплисти на фрегаті.

Станція вузлова, якої нема на мапі,

з лівого боку – море, а з правого – сюрреалістичне провалля,

все розмито, можна лиш доуявити,

ти їдеш з міста, де квадрат на квадраті

і пройшло цунамі,

грегор і Гейгера лічильники, вимірювачі радіації

та ін. якесь причандалля,

квадриги квадратів кубляться кубами і, до плити

спиною притулившись,

ти стоїш над карнизом зі святими на дереворитах.

Потяг рушив. Цікаво, скільки км до наступної станції?

Та головне – дізнатися, на якому це континенті.

Ось тобі назустріч іде залізничник, пасічник Т.,

і запитує, куди ти зібрався проти ночі,

каже, може так статися,

що залишишся тут назавше, то ж давай конкретно

вирішуй (за окрему плату), чи наздоганятимеш потяг, де

твої речі й т. п.,

бо машина, мовляв, заведена й Доля не жде.