Другий політ над гніздом

Юрій Буряк

Колись ми з ним

були товаришами,

ще замолоду

виклик із ґебе

ці здогади

залишив між рядками,

тепер вони

стосуються й тебе.

Тоді не йшлося

зовсім про підозри,

на інших впала

зради «чорна тінь».

Він старшим був,

мав алібі і козир –

не вельми знавсь

на грі хитросплетінь.

Ти віриш в те

сьогодні, як і перше,

що то були

намови і плітки,

що батько друга

не служив у СМЕРШі,

та й зовсім різне –

діти і батьки.

Цілком ймовірне

інше тло розкла?дів:

заплутався, спіткнувся

чи купивсь;

можливо, завдяки

тій самій бляді,

в якої підкаблучником

зробивсь.

В міжчаcсі, в різних

устроях, державах,

замулювалась пам’ять,

що колись

був той, хто стукав

по гвіздках іржавих,

хто на процес

«зсередини» дивись.

Та, схоже, що його

таки прорвало,

чи завдяки

іржавому цвяшку

урвавсь терпець,

чи місця стало мало,

і шило

не втаїлося в мішку,

чи, може,

пригадалося те сало,

застрягле

в ненажернім кадику,

що, наче

архетип Голодомору,

так зримо постає

під зрілу пору?

Мені до рук

потрапило писання:

ще з юності

знайомі «вензеля»,

де він говорить,

що твоє вигнання –

то вигадка суцільна

і брехня.

Що виїзд був

як переїзд на дачу,

що не було

дрочильні від ґебе,

що він себе в усьому

першим бачить,

бо він «пророк»

з місцевим пеемпе.

Ну, дописався, словом,

лізе в дуче;

писав, що знає,

звідки зло росте,

та, попри все, вона і він –

найлуччі,

і все, що йде з-під них,

це – саме те.

Що він з копальні слів –

ще той старатель!

є ще один

із прізвищем на «чук»

письменницької братії

щипатель –

той випередив струмом

навіть звук.

Тому я рву

зв’язки із ним назавжди:

він здасть мене

так само, як тебе,

непередбачуваний

і продажний,

як ті, хто був

сексотами ґебе.