Провінційний сюжет

Юрій Буряк

З пташиного польоту видно двір:

шахтар з відбійником, колгоспниця з серпом,

за рогом – двері в обласний ОВІР

і поряд – приснопам’ятний райком,

кав’ярня – де ходити ще? – на кір,

в кінотеатр з преверівським «Райком»

чи на майдан до Леніна, на круг, –

туди водили всіх, для хохми, щоб не раз

іще згадати, що найкращий друг

усіх трудящих – справжній галапас:

мов член його, стирчить чавунний струк

і поливає робітничий клас.

Тут люблять Маркса і його проспект:

і вечорами сунуть на «бродвей»

і ходять між Мойсеїв і Ребек,

а вздовж Дніпра лунає «зухен вей!»

І мав тут персонаж один респект

до зухенвейських на Московській фей.

Багато літ минуло й вод спливло;

давно вже комунізм в Ізраїлі, і в США

покінчено із соціальним злом,

а тут, як і раніше – ні гроша,

і в персонажа на душі «облом»,

він чуха зайця, бо свербить душа.

До подруги іде на іподром.

Все – якнайкраще. Справжній «обґемахт»!

Ні комплекс не завадить, ні синдром.

Він перед нею став при «зброї» наг,

та був, як репресований нарком,

папугою розстріляний у пах:

«Пєтруша – враг народа!» І зомлів,

відвисла щелепа, артист.

І якось конвульсивно до трусів

потягся, та згори зірвавсь карниз,

і член зібгався від папуги слів,

коли той крикнув: «Петя – комуніст!»

Папугу заховали в туалет.

Наш персонаж оговтавсь і до праці став.

Коли ж настав напружений момент,

то рап-п-по-по-ртом «Похоронний марш» заграв

оркестр під вікнами. «Бетховена – в клозет!» –

папуга з туалету знов горлав.