Спис у кольчугу

Юрій Буряк

1

Ця ріка під мостом, ця ріка,

ця ріка, як життя, повновода,

як літопис ізводу,

що зберігсь випадково,

з долітописного патерика –

ця ріка,

де струмить бірюза, де і врода чарівно легка…

Ця ріка

з-під бика кам’яного…

вода,

як вирує вода,

як рука

відхиляє цей гребінь,

і несе течія твоє тіло, як лезо у небі,

як з порогів удар байдака,

днищем. Спис у кольчугу –

і дорога стрімка, чайка звісткою в невідь.

Бо життя – лиш стовпи водяні із Дніпра.

Міріадами бризок огорнуто тінь, ця леґенда стара,

оповідка про вершника…

гребінь…

рука… під…

підковою пругу.

2

Ти гортаєш газети на набережній Дніпра,

а у склянці з вином уже грає рубіновий зайчик;

як вітрильник на хвилях, гойдається зір:

скільки ніжних очей, скільки сонця на сукнях й засмаги…

Дніпро повертає

і надвечір назад забирає, до зір.

Ти гортаєш газети… ні… голубе, плачеш…

твої пляжі і коси піщані зітерлися до німоти…

тільки друзям ти можеш про це розповісти –

про своїх балерин, тонкоталійних ланей

і прошмандовок…

Перед ким і навіщо, скажи, розкриваєшся ти?

Адже все, що в тобі найдорожчого, все – з недомовок.

3

Ти пройшов репетицію першого дня,

коли душі у вирій Господь відкликає:

ти пройшов, але Авеля згадував я,

чи не снився тобі неприкаяний Каїн?