Художник

Юрій Буряк

Ст. Юшкову

Зелений хрест і віялом картярським

Під щигля – вся колода на квадрат

Лягає, мов приборкана малярським

Навіянням – не без перевитрат,

Але ти знаєш, із яких замутнень

З небес приходять ясність і краса,

Як тоне бірюза під перламутром

І хромом прикидається кирза.

Не зрозумієш – кров то чи калина,

Черговий фортель вихлюпне емаль,

Й фіорди фіолету – як марина,

А час як море і його – не жаль.

Із конусів у світлових потоках

Фотони переходять у пісок,

І оболоків днів триває опал,

Оскілок часу гостриш о брусок,

Як лезо, і на блиск його надвечір

Метелики летять і комашня,

А ближче – це вже символи і речі

Прийдешнього (хотілося, щоб) дня.

Живого, не в сусальній позолоті –

Із плоті, що не мармур і не дуб,

З артерій, капілярів, несвободі

Улегла плоть, та плоть таки, не труп,

У світлі, що просяяла у далеч,

Відбилася на кобзі, на гаку,

Осяяла емалевим підпалом

Руків’я хрест і знак на піджаку.