Збирання трав

Юрій Буряк

1

Він бере насос і вставляє ніпель,

в піджаку і штанях старих,

у легкій сорочці,

на подвір’ї батьковому і ніби

про якісь волхвів міфічні дари

розповідає квочці –

як спочатку в гай, а тоді у степ заїде,

у гаю – там глід, алтей, деревій,

квіт рожевий, білий,

дужче він духмяніє за парфуми «Аїда»,

недаремно бугай ревів,

і джмелі-вампіри,

що страшніші за ґедзів, на бростях глоду

в унісон бугаєві гули,

глодовий гейби рай,

бджоли над медогонкою, рій; наливає води

в пляшку і – в торбину, коли

спрага, і йде в сарай,

у повітку, в хлів, за чимось лізе до льоху,

розкладає мішечки для трав,

зерна шабатурці

підсипає, і дивиться на дорогу,

чи не їде батько-ветеринар,

поливає півники і грядки настурцій.

2

Ось він їде згори, від своєї хати –

блискавкою, з блиском спиць,

і у кронах зелені тоне,

цап стоїть філософом балухатим,

а бугай позиркує на телиць,

Самоткань ховає в гаю затони;

він гальмує і кидає в кущ самоката,

синім цвітом Петрів батіг

по ногах стьобає,

він сандалії поправляє Феофілактом із Сімокатти,

коров’як мов класичний attic

зблизька сонцями сяє

ніжно-рожеві дівочні квітки алтею,

менші сестри гарячих мальв,

павутиння срібне

в мавританських орнаментах мавзолею,

з Авіценни арабським «аль»

і в підтексті чарунків «ібн» і

по шавлію, шпориш, шипшину,

по зозулинець і аїр,

лопуховий корінь –

вбрід через плесо річки (не проколоти б шину!),

в скельцях скреслений окомір –

о, цілющі цикорій,

нагідки, сокирки, безсмертник, любисток,

дев’ясил, полин, звіробій…

обв’язав багажник

і над Римським лісом з профілем римським,

до Спартака подібний, він до рабів –

з ліками, не на продаж –

наш, не продажний.