Екскурсія 090

Юрій Буряк

(Рудні родовища Кривого Рога і Нікополя). 1984

Коли я літав до Татарії, плавав із Рафом Волгою

і летів на зустріч із Санією із Саратова в Сімферополь,

група туристів зі США (п’ятеро), Австралії й ПАР (по

одному), а також із Франції й ФРН (по одному), КНР

(троє) і Чехословаччини (один) прилетіла до Києва

із Москви й зупинилася у Русанівському готелі.

Завтра вони мали їхати на мою Дніпропетровщину,

оминаючи обласний центр, бо місто було закритим,

а в закритих міст особливий статус, і так мало статись –

особливий вміст усілякого надсекретного – від СС «Сата-

на» до на… що по серцю б’є і вивищується (куди там

хмарочосам з Гудзона!) вигадливіше за Корбюз’є.

Група мала відвідати Кривий Ріг і Нікополь, відбути екс-

курсію по рудних родовищах і бомбосховищах,

з хлібом-сіллю дівчата в нацстроях (для настрою)

бажають міцного здоров’я

всім гостям сонячного Придніпров’я, звідки вийшов і я (якось

розповім, чому звідти пішов я).

Виписка з нотатника екскурсовода:

1) КИТАЙ

Пан Ічан, 51 рік

Тан Чжунлі, 48 років

Чжан Беньчжень, 54 роки

2) США

Дейр Уїльберт, 61 рік

Джон Томас, 54 роки

Джером Мечамер, 50 років

Ебрахам Шекарчі, 60 років

Ричард Леві, 39 років

3) ФРН

Йорг І. Ріхе, 46 років

4) ФРАНЦІЯ

Жак Бонне, 45 років

5) АВСТРАЛІЯ

Слі Кейран, 36 років

6) ПАР

Ніколас І. Бенкс, 38 років

7) ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

Антонін Гаєк, 49 років

8) СРСР, Москва

Готовкін Нік. Іван., ??? років

Із записника Готовкіна

«Росіянин (замість нього я), троє китайців і австралієць, чех (перед розпадом Чехословаччини), західний німець + француз, + онук еміґранта-білогвардійця південноафриканець, п’ятеро американців (2 англосаксів, 2 кольорових і один маланець, можливо, впроваджений аґент Моссад), їдемо оглядати Країну-сад – рудні родовища Криворіжжя, як Бонне сказав, дальнього Запарижжя…»

1

Це був час великого перелому,

переоблаштування дому,

на плакатах Андропова замінив Черненко,

головний ключар із лицем евенка,

у верхах країни почалися розборки,

сортировки, аж від сортирів хлорка

на зупинках дух забивала чужинцям,

особливо це стосувалося німця;

Нострадамуса начитався, тим паче,

за його розрахунком, назрівала нова передача

влади… їх косило так, наче грали в кеглі,

і ось перші ластівки від прориву греблі

в досвітку перелому прилетіли по досвід,

ну, а досвід родовищ багатий, ось він!

2

Терикони, ливарні, копри, кар’єри…

казка!.. для маодзедунівців з КНРу.

Велич сьомого неба, вогні прокату

особливо вражали резидента НАТО,

громадянина ФРН, а месьє француза

потрясла безрозмірна кукурудза –

як снаряд до трофейного фердинанда

і обслуга в нацстроях, його команда –

у стрічках до пояса й при відзнаках

дві дебелі кобіти з написом «Кобеляки».

На одному сидінні вчотирьох китайці

обговорювали факт потрійного громадянства

громадянина США, Ізраїлю і Беніну – Леві,

фахівця з регулювання народонаселення, що в нулеві

3

після низки нулів убачав нездоланну силу

даосу, втілену в далекосхідну бацилу,

і як мешканець одночасно 3-х країн, полігамний,

він і тут виконував одноразово три програми.

Шеф Готовкін буравив його своїм пильним оком

як ураженого гонококом, перед ГОКом

впав у транс і провів з ним сеанс гіпнозу.

Кривий Ріг зустрічав їх купами купоросу.

Прибули на ГОК і оглянули криворізькі об’єкти,

їх вітали криворожанки і якісь суб’єкти

в сірих плащах, хоч було вже літо,

потім їх познайомили із якимсь піїтом, інвалідом

трьох війн і конфлікту в Карібах,

а Готовкін Нік. Ів. мовчав як риба

4

і дивився на них вертухаєм з вишки,

хоча й паспорт мав на персону «шишки»,

але в мовах плавав, особливо в «китайських»,

дбав про те, щоб ніхто не посмів украсти

ноу-хау, у ролі екскурсовода-гіда,

нюхом чув, де ховалась буржуйська гідра,

і тому, коли мова зайшла про виробничі цикли

і ланцюг руда–метал + природі виклик,

балістичні ракети + місця прив’язки

+ компактність розташування того, що в казки

формат уписатись мало,

все було в одному вузлі і контактувало;

ні руди залізної, ні урану не бракувало,

й no problems з продуктами і дев’ятим валом

5

валового продукту на д./нас. індустр. Подніпров’я

і рясно политого, як казав Готовкін, вражою кров’ю (!),

тому й вода тут, мовляв, червоняста, бо в Жовті Води

трохи злито надлишку крові чужої породи;

всі китайці перезирнулися на слово «жовті»

й гід стурбовано перевів тему на дальність польотів

ракет СС «Сатана», потім збився на тему австралопітека

і Слі Кейран (делегат із Австралії) докумекав,

що начиння ракет із оцих родовищ

покриває увесь ареал фауни сумчастих – овид

з кенгуру, австралійським страусом ему і качконосом

+ таманським вовком; мідного купоросу

кольору корпус ракети із хронік TV

трансляцій парадів на Красній площі в сітківці Леві

6

був сигналом для чотирьох розмагнічених янкі –

Уїльберта, Томаса, Мечамера і Шекарчі, яко

співвітчизників (хоч на третину) з уявленням спільним

про культ.-іст. цінності соціуму і зв’язком надмобільним

попри відсутність мобільників і ноутбуків,

на яких звихнуться скоро навіть башибузуки;

представник із ПАР, очевидець апартеїду,

близькість рудних родовищ до ракетних цехів прирівняв до Аїду,

і Готовкин Нік. Іван. через перекладача осадив зануду,

пригрозивши йому колосальними успіхами неґритюду

і якогось дідька на трьох китайців промовисто глянув –

Тан Чжунлі, Пан Ічана й Беньчженя Чжана.

Поміж Рогом Кривим і Нікополем де-не-де вздовж дороги стріхи

ще траплялись, що дивувало вельми Йорга І. Ріхе –

7

йому батько розповідав про сади квітучі і вишні,

що на бриючому польоті з «месершмітта» він як Всевишній,

водночас і ас небес і землі обсерватор,

оглядав з екіпажем «люфтваффе» в ілюмінатор,

а тепер, у часи потепління (не глобального) і розрядки,

його цікавили паливні складові, вміст головки з боєзарядом –

він дивився на Жака Бонне скептично,

Шарпака і Шірака змішуючи оптично,

зміщуючи обтічно погляд з гнізда лелеки

на обриси Osterland’а і на його об’єкти,

всіх обстежував пильно Нік. Іванов. Готовкін,

нач. лабораторії чорних металів, автор домашньої заготовки –

повз його увагу не пройшло навіть те, як Антонін Гаєк

(недобиток празької весни 68-го) придивлявся до шурупів і гайок

8

на пасажирському автобусі львівського виробництва,

переводячи винаходи вітчизняних конструкторів у політичний диспут

на теми промислового антикваріату і корисності запозичень

випердосних набутків для блискучості спічів

і промов, для подячних добрив на адресах,

щоб ніколи аграрій не назвався агресор.

Та інакше Готовкін розписав свій сценарій,

полум’яний прихильник «Пастуха і свинарки» –

і повіз інтуристів через степ манівцями,

китайозів і янкі мимо ферм з пшеницями;

показати, крім рудних родовищ, як за партії курсом

багатіє країна ще й колгоспним ресурсом;

9

завітали у поле на застілля бригади –

самогонки і сала було там на брата

стільки, що китайці і янкі з французом і німцем,

з австралійцем і чехом, й африканським арійцем

і з Готовченком разом заспівали в екстазі

щось тягучо-колгоспне, що складали в маразмі

пригодовані барди при Кремлі годівниці

чи до свят професійних, чи якоїсь річниці.

І лунала над степом їхня пісня бездонна,

хіт сезону, перлина із вокалу Кобзона…

і раділи веселок провисаючі арки,

і комбайни ішли, і гули молотарки,

коли гуркотом з рудень уран жовтоводський,

наче форма у зміст, переходив у стронцій,

10

підіймалися з шахт сатанинські головки,

і штанину обсмикував Нік. Іванов. Готовкін –

перед ним вся планета вмістилася в ЛАЗі,

наче в лазенці фінській, де зібралися блазні

серед літа на гонах Малої Росії –

У.С.Р.Р., УРСР, рик у горлі месії

православного батюшки чи католика-падре

Сатаною у шахтах розчахнуті надра;

у плащах своїх сірих три його оборонці,

у яких замість крові в жилах радій і стронцій –

всім оцим різномастим, спраглим хліба й видовищ

сатанинським привітом від радянських родовищ

хлопці, сірі на вигляд, кожен – вищий за рангом,

безтілесності вишкір, тінь від Янгеля – янгол

11

кришталевий, чистіші за стерильних чекістів,

біла кість гегемона… Сіменона і Крісті.

Сам Готовкін головки бачив тільки деталі

у частині, стосовній власне чорних металів,

але в тому і сенс весь, апофеоз Системи,

щоб залізо світилось і залізні тотеми

у плащах по гомілки з клинцюватих борідок

скрізь би жах наганяли на мінет… меноніток

і на збоченців різних – груп, громад і конфесій

традиційних й не зовсім спрямувань і професій.

Наче бетмани, хлопці від Готовкіна в полі

пролетіли розбризкувачами аерозолі

з мінімальною домішкою діоксану, іприту

від жуків колорадських, маоїзму, івриту,

12

від зуроків, пристріту і усяких усячин,

від стоячих головок до тестикул висячих,

наші бетмани в ражі мертві петлі робили,

феєрверки злітали, ширивсь запах тротилу…

Ось і Нікополь-місто, шестикрили і Ніка

над курдуплем, що кепку простягає, каліка,

жест суворий і простий, Нік. Іванов. Готовкін

чистив кепкою дупу у часи перековки;

сном і духом не відав, що за вхід до вбиральні

він платитиме грошей купу не віртуальну,

а тоді променевий душ із бета і ґама

нагадати мав гостям, що існує Програма,

за якою народ наш їх усіх доганяє

і далеко позаду США лишає з Китаєм.

Постскриптум

* * *

Під страшну перестрілку, як молодогвардійців,

їх кидали скидали в молодечому віці

й поскидали у шахти, під асфальт закатали,

в цоколь дачі магната в повен зріст вмурували,

той співа очеретом, цей же, флюгера півник,

кукурікає вранці над останнім пікніком;

в найновіших тутешніх є по три громадянства,

а найкращі з найкращих – вже еліта і панство;

інтуристи de jure валять валом по світу,

феодали, в сафарі не дають собі звіту.

Хлопці в сірому усміх з клинцюватих борідок

адресують монахам й паніматкам з бригіток,

і на всі забобони, надто на буржуазні,

ставлять хрест й переводять на смішки куртуазні.

* * *

«Ті, кого ми гнітили, помінялися наче

з тим, хто гнобить сьогодні, всім набором означень

(де ходив у діброви елемент буржуазний,

там палаци і корти, і салон монструазний)».

«Все, що треба довести, довелося відкласти,

закроїтись кастетом і відпасти від касти».

«Ми, кому комунархи не складали присяги,

їм попудрили мізки й заварили бодягу».

«Наші бетмани скорі на розправу з минулим –

екзотичні приправи на десерт екзит-пулам,

всі специ кулінарні і майстри-віртуози,

технологій сучасних крамарі й берліози».

«За роки ці на мапі позникали країни,

потонули в руїнах і постали з руїни».

* * *

«У щасливих китайців, у маланця і янкі

з літаків безпілотних і літаючих танків

горизонти відкрились і нова перспектива».

«Бонн з Парижем і Прага, Вашинґтон з Тель-Авівом,

навіть Мельбурн далекий, вкупі з Йоганнесбургом

пам’ятають Готовкіна, який пер на них буром…»

«І дивуються досі, чом країна пасивна –

має стільки родовищ, а така депресивна…»

«Звідки досвід набуто, інтуристи свідомі

як Готовкін газдує сам у власному домі:

перекрив усі краники, перекраяти мапи

мріє він і півсвіту повернути до мавпи» *.

[*] «Й на новіші проекти в нього розуму стало –

Є в Готовкіна й друзі – Ґавнюченко й Кидалов».

«Їм відомо насправді, хто такий цей Готовкін,

та тепер вже начхати їм і на боєголовки».

* * *

«Скільки бетманів сірих він ховає в сортирах,

які мочать і мочать – до зірок на мундирах;

чверть століття минуло, але пам’ять не в’яне,

вже свої подалися в інтуристи, слов’яне,

в Полінезії дальній, у захмарних офшорах –

той, хто вічно голодний, пересичений жором,

хто родовища має, штреки і свердловини,

з комсомольського віку знав дірки всі й шпарини,

наші бетмани славні обслуговують бацьку,

Кремль посіли і шкапу норовливу хохлацьку;

що належало вчора, як казали, народу,

нині скопом пішло до усякого зброду,

та не просто – дістало юридичне підґрунтя

від охвістя у хунти, т.б.м., від підхунтя».

* * *

Перейшли крізь прискорення і прискорились, бевзі –

відвалились головки, притупилися пензлі;

і від швидкості звуку і до швидкості світла

не лишилося зовсім ані коми, ні титла

від тієї Програми, що народ надихала,

блазнювала з якої з арлекінами Алла…

не лишилось нічого, навіть дітям на згадку,

з буржуазним привітом «боїнґ» йде на посадку.