Друг

Юрій Буряк

Закон життя – вселенський колообіг

чи щось навзір. Ось код Найробі.

Але на ньому не спиняє круг

тієї точки, від якої друг

мій (замість бути у секс-шопі,

хоч на краю, та все-таки в Європі)

не в захваті, а брат його, моряк,

екватор перетнув і в тих морях

не гірше почувається, ніж вдома.

Мені ця думка про життя знайома –

в краю, де кожен другий потурнак,

де в шар культури вріс, як пастернак,

і тішить слух, і радує не в міру,

хоча й не так, як музика з трактиру,

і фольк радянський, і попсовий дух,

що нюх притуплює і глушить слух.

Але найгірше те, що все це щиро.