13

Юрій Буряк

Кисліш за коктебельську аличу і за айву євпаторійську

терпкіш, терпкіший плід яблука, в долонях Діоніса

у профіль порцеляна флорентійська, і райські яблучка на порцеляновій тарелі,

не ті, які звели на манівці нещасного Паріса і щастям вибухнули в серці Рафаеля,

як букви одинадцятого кеглю з мачинами дрібними нонпарелі,

як нонсенс чи як батько і дочка, біблійний Лот на пірсі, де в затоці

один військовий корабель і самота, помножена на крики

чайок, якщо ти є, то ти є тут, у точці

оцій, якщо ти є, де дівчина із міту конче мала б зустрітися із чоловіком,

який мав бути Зевсом і перевтілитися чи в бика,

чи, в гіршому випадку, мав перевтілитися у людину,

щоб легко з Лемноса перепливти віки,

тебе, що під коротке плаття підібгала ноги, завдати мав на спину

і Негостинне море перетнути напроти Тарханкуту

на материк, з Орестом Корсовецьким на машині, Вергілієм Причорноморська,

ми опинились дивом біля чуда Георгія

з його безсмертним циклом із чудес, останнім

кряжем повзучи в машині з Олексієм

Шпаком і пливучи над морем понад схилом

я, “Орестеєю” надиханий Есхіла,

із Левки перекинув ось сюди

жрекиню храму Артеміди, Агамемнона дочку;

Георгіївський монастир і Балаклава, військовий корабель,

могила святого Іоана Ґотського, Ореста

Корсовецького слова, кегль одинадцятий і нонпарель,

дорога на Кір-Кор, золотохреста

обитель Успенського наскельного монастиря,

Бахчисарай із соколами знерухомілими на соколиній вежі,

платформа у Джанкої із вікна купе. Він стежить…

Хто? Зевс, Орест?.. Ти їдеш з глузду. Стоп.