6

Юрій Буряк

Ми розкрили балкон, обдивилися душ і жакузі

в люксі, міг би зватись не люкс, це ти в Будинку

“творчості”, з якого видно порт було й Понт, і палаци, де Черчілль і Рузвельт

проти монстра Адольфа із монстром Йосифом (чи не на честь його і хлопчину

одного назвали, який оспівав краєвиди й чарівність біблійну місць, де з

Йосифом попрощались брати і загнали його в Орієнт неісходимий?).

Ми стояли над яйлою, чи, сказати б, над ямою, і з французьким прононсом

долітала балачка з асфальту, це приїхали гості з Єрусалима,

секта друзів Єгови з талмудами і кабалою (чи як там?), сувоями на веретені,

і їхній наставник одноокий, зовні схожий із камбалою, рабин,

жестикулював, а потому почулися стогін, ревіння, смажену нототенію

поїдав мій супутник і вухо відстовбурчував розчепіреним крабом,

намагаючись розчолопати зміст звукового обвалу з підвалу

й на нижньому поверсі, а тоді юрба вивалила на подвір’я

і довго серед магнолій і диковинних пальм волала

й по собі залишила порожні пакетики з-під молока і пташине пір’я,

ніби обпатрали у вольєрі з павичами Павича й здиміли хутко;

мій супутник цмулив “Хортицю” і, дожовуючи арнаутку,

запитував, куди ми завтра їдемо: в Херсонес (у межах суч. Севастополя), чи в Кафу

(у межах суч. Феодосії), наперед смакуючи драйвом дорожнім пастельної Кіммерії,

та доза випитого далася таки взнаки і, заскочений в ейфорії,

він вирубився, й дрібним хропінням налякав констебля, що куняв над Куельйо

книжкою, покинутою штатними відпочивальниками творчої Спілки

разом з різним непотребом серед дірявих, як у Вульфовіца, шкарпеток

і брудної білизни, поміж контрацептивами – мотлоху стільки,

що на цьому контрастному тлі і на фоні чернеток

недопалених Куельйо виглядав, як на тлі пацючні виглядав би ідальго,

але дошкуляли й незручності, напр., не було перил на балконі

і можна було просто зі спальні сьомого поверху опинитись, напр., в їдальні

або в ритуальній конторі одночасно з ялтинською пропискою в довідці похоронній.