7

Юрій Буряк

Гутного скла переливи у ведмедиках старовинних,

палітурка з білої шкіри на Печерському патерику,

відбитки пальців симпатиків роялістів, з краплями стеарину

сторінки манускриптів, масонська символіка на печатці в кутку,

всі скарби генеральських валіз, що пройшли всі кордони

без шмонів і зайвих запитань, старих італійців кількоро картинок

і ікона у мушлі з перлинами на перламутрі,

як годиться – господар, генеральський нащадок, освоював ринок,

а йому помагав його друг, консультант, або просто,

як він представився, – Перельмутер;

ціни зашкалювали, як на швидкісному автобані спідометр,

час вислизати, ще на базар зайти по гранати, бо завтра ж – на Севастополь,

ми обмінялися телефонами і повернулися в номер,

де ритм хропіння регулювавсь кількістю випитого за ялтинським хронотопом;

уранці зайшли на базар, де мідний карбований посуд,

подзьобаний часом, перекупниками і збирачами кольорових металів

виказував зрозумілий мені і, хоч як це дивно, мертвим речам, осуд

продавцям, покупцям, власникам чебуречних і шашличних мангалів;

на базарі продавали сорти винограду всього спектру помологічної книги

Левка Симиренка, а з риби, риби з океанарію – чорноморську акулу

і морську лисицю;

а ще шоколадні фініки з яйцями завбільшки з фалос і велетенської фіги

листя для сковорідок-вульв з гнутими ручками – для зручності на кабицю

ставити, з приправами всякими за кримськотатарською камасутрою,

з мінарету звучала вранішня сутра мулли-муедзіна,

але тональність і вимова були напродив знайомі. “Та це ж мій друг Масаутов –

вигукнув я. – Тонкий знавець різновидів мінаретів і – ще той мужчина!”

І тоді на прилавку угледів я те, що шукав на розвалах Ялти:

такі ж, як дині і кавуни завбільшки, в юного татарчати –

у шкаралущі з тьмяного золота надрізом кривавим ятривсь

плід пришельців із космосу – вмісту життя гранат –

з тротиловим еквівалентом гранати,

яка вбиває білі тільця і підвищує у крові рівень гемоглобіну.

Ми купили півторапудовий гранат і потягли його до машини.