«Вони запам’яталися удвох...»

Юрій Буряк

Вони запам’яталися удвох,

рибалки знатні, рибою із Дону

і пивом влітку, видом із балкону

і паличками (хай пробачить Кох!).

Один зі сливи на хребта упав,

а другого прибила буцім ляда,

коли йому привиділась наяда

в саду на острові серед купав.

Осиротів донецький краєвид,

під банями не чути аонід.

Той заповів розвіяти свій попіл

над островом, а другий друг не встиг.

Поезія для них була як допінг.

Лишився допінг. Та немає їх.