Алхімік

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Замовляння для трансмутацiї металiв

Сайль де Клаустро [2], Аеліс [3], Азалаїс [4]

Даленіють у прозорому гаю.

Допоки голоси ваші відлунюють

У шатах райських в’язів шелестом,

Сайль де Клаустро, Аеліс, Азалаїс,

Раймоно, Тіборс, Беренг’єро [5],

В тьмяному виблиску небес,

Під пологом ночі, розпанаханим криком павича [6],

Принесіть у шафран вбрану мушлю [7],

Принесіть червлене золото кленів,

Світло, яким сяють осінні берези,

Міральс, Цембелінс [8], Авдіардо [9],

Бережіть цей вогонь.

Елайн, Тиреїдо, Алкмено,

В сріблі, що шелестить стиглою пшеницею,

Аградіво, Анхес, Арденцо,

Від озера, з водою сливового кольору,

Що завмерла в спокої,

Від води, від розплавлених барв її

принесіть спалену сутність вогню.

Брисеїдо, Ленор, Лоїсо,

Від розчахнутих пустищ і олив,

Від тополь, які плачуть бурштином,

Опадаючи нічними смолоскипами рибалок,

Бережіть цей вогонь.

О панно, золотом сонця, листям

тополі, світлом бурштиновим,

панно, донька сонця, пагінець стрункий,

срібло листя, світло жовтого бурштину,

панно, Божий дарунок, дарунок світла, дар

бурштину, що від сонця,

Блиску надай металу

Анхес із Рошшуара, Арденсо, Амеліс

Від сили, що жене траву в ріст,

Від біління молочного, що в сімені живе,

Від весняного палання бруньок,

Від міді листя осіннього,

Від бронзи кленів, від соку в галуззі дерев,

Ленор, Іоанно, Лоїсо, порухом плавців,

Форелі, яка спить у воді зеленаво-сірій,

Ванно, Мандетто, Вієро, Алодетто, Пікардо, Мануело,

Від спекотно-червоного світіння міді,

Ізольдо, Ідоно, легке тріпотіння листя,

Вірна, Жослін, відважні духом,

Свічадом міді, що паленіє,

О, Кипарисів царице [10],

З Еребу [11], який розпросторився у долині,

подиху, що коливається нижче за наш світ:

З Еребу, з пласкої пустелі

Ефірної, нижчої за світ,

З брунатного,

кольору опалого листя, безбарв’я

принесіть прохолоду нетутешню.

Елайн, Тиреїдо, Алкмено,

Загартуйте метал!

Хай мани скинуть маски жаскі,

як той одяг скинуть

тіла свої водянисті, проходячи крізь вогонь.

Хай вберуться вони в молочно-біле тіло агату.

Хай виймуть вони з металу кістяк його давній.

Сельваджо, Гвіскардо, Мандетто,

Пролийтеся дощем золотим на води.

Блакиттю і пластівцями срібла цієї води,

Алкіоно, Фаетоно, Алкмено,

Срібла блідість, тьмяний посвітач Латони,

– Сим же від витівок злісних роси

Бережіть алембик [12].

Елайн, Тиреїдо, Аллодетто [13],

Загартуйте метал [14].

Примітки

Деякі знання з алхімії Паунд міг отримати від У. Б. Єйтса та своїх родичів по лінії жінки, що входили до “Герметичного ордена Золотого Світанку”. Паундові належить і рецензія (1906) на роботу С. «Таємниці трубадурів», які зачіпають, поміж іншим, символіку «алхімічного шлюбу».

Істинна мета алхімії – не отримання золота як такого, трансмутацiя, преображення самого алхіміка, що дозволяє йому вийти за межі “пропащого світу” і здобути безсмертя. для цього потрібно було надати рівноваги композиції чотирьох елементарних стихій (землі, води, повітря і вогню) і домогтися злиття протилежностей, чоловічого і жіночого, Сонця і Місяця в алхімічного андрогині.

Матерія алхімічного роблення спочатку “вбивалася”, тобто підлягала “гниттю” і зведенню до стану первородного хаосу. “Тіло” і “дух” розділялися і підлягали “мукам” і “очищенню”, а тоді поєднувалися знову – відтак досягався “стан до гріхопадіння”. на рівні духовної алхімії це розумілося як шлюб адепта з його внутрішньою “Білою дамою”.

Саме в цьому – ключ до жіночих імен у цьому вірші Паунда. Більшість із цих імен – з віршів провансальських трубадурів, передовсім Арнаута Даніеля, Пейре Відаля і Бертрана де Борна. Деякі з цих імен можна досить точно співвіднести з реальними історичними персонажами.

2 Саiль (Саїль) де Клаустра – сестра дофіна Овернського, графа Клермона і Монферрана, кохана трубадура Пейроля (бл. 1188–1222). Важливо, що прізвисько “Клаустра” означає “та, що зачиняє, запирає”. Один з найвідоміших алхімічних трактатів мав назву «Відчинений вхід до зачиненого палацу Короля».

3 Аелiс – Аеліс де Монфор, уславлена в канцоні Бертрана де Борна.

4 Азалаїс – ім’я Алазаїс (у паунда – Азалаїс) мали дві дами, яких оспівав Пейре де Відаль: Алазаїс де Рокмартин, дружина віконта Раймона Джауфре Барраля Марсельського, – і Алазаїс, сестра маркіза Боніфаччо Монферратського, котра 1182 р. вийшла заміж за маркіза де Салюс.

5 Берент’єра – Берент’єра Кастильська, донька короля Альфонсо VIII (1158–1214) і дружина Альфонсо ІХ (1188–1229), оспівана закоханим у неї трубадуром Боніфацієм Кальво.

6 Крик павича – в алхімії павич означав особливу стадію трансмутації металів: у мить, коли відбувалося поєднання “тіла” й “духу”, на поверхні металу з’являлося райдужне світіння, зване “caudia pavonis” – хвіст павича.

7 У шафран вбрану мушлю – мушля, пов’язана в алхімії зі стихією води, у християнській іконографії була одним з атрибутів Богоматері. Своєрідне “обігрування” цих уявлень можна виявити у «народженні Венери» Боттічеллі, де богиня кохання стоїть на мушлі.

8 Цембелiнс (Цимбелін) – сеньяль, таємне ім’я дами, яке зустрічається у Бертрана де Борна і Пейре Відаля.

9 Аудiарда (Гвіскарда) – Гвіскарда де Боже, яка вийшла бл. 1184–1187 рр. заміж за віконта Комборнського, оспівана Бертраном де Борном.

10 Кипарисів царице – Ізида, володарка підземного царства і покровителька алхімії.

11 Ереб – царство мертвих, у Паунда постає як стихія повітря.

12 Алембиr – алхімічна посудина.

13 Низка імен у вірші Паунда – “промовисті”, почасти пов’язані з першостихіями (земля, вода, повітря, вогонь). низка імен і алюзій походить з грецької міфології. Там, зокрема, в деяких алхімічних трактатах дванадцять етапів алхімічного магістерію уподібнювалися дванадцятьом подвигам Геракла.

14 Загартуйте метал – в алхімії по досягненні трансмутації металу в золото конче потрібною була його “фіксація”: бо інакше метал повертався до первісного стану.