Йосиф Бродський
Йосиф Бродський (переклад Юрія Буряка)
Відходячи від Росії і що далі, то глибше унезалежнюючись, ми (хочемо того чи ні) унезалежнюємося й від духовної притягальності російської культури – від Баратинського і Чехова, Буніна і Платонова… А що вже казати про тих мислителів, хто не виказував до питомо українських гуманітарних проблем (від Бєлінського до Солженіцина) жодних симпатій, висміював нашу любов до галушок і вареників, до особливостей національного вбрання тощо. До останніх мав необережність долучитися й лауреат Нобелівської премії Йосиф Бродський (1940–1996), сам цькований і таврований у часи совдепії більше, ніж дехто з “українських буржуазних націоналістів”. Постать його, позаяк традиції Кіндрата Рилєєва, Василя Капніста чи Арсенія Тарковського в російській літературі не приживались так легко, як, скажімо, вірнопідданчий патос Ґавриїла Державіна, багатьма сприймається неоднозначно – великою мірою через сумнозвісний вірш “На незалежність України”. Тому для перекладу було взято тексти раннього Бродського, які поширювалися в самвидаві у часи молодості перекладача.
Тоді імператив імперськості, притаманний Бродському, завжди (як, скажімо, Р. Кіплінґові, Г. Сенкевичу, Н. Ґумільову чи Е. Паунду) був притлумленим і безадресним, бо й зрозуміло, все в Імперії – “від молдаванина до фінна” – після гулагівської “дезінфекції” було занурене у летаргійний сон. А сон, як відомо, породжує чудовиськ… На жаль, летаргія вражає і геніїв. Так було з Пушкіним, Тютчевим. Не уникнув цього і Бродський.
Але Поезія, за визначенням того ж таки Бродського, – це найвища “антропологічна мета”, яку прагне досягти людство. І самвидавівські вірші Бродського 1960–70-х років залишаться саме такою поезією, незалежно від мутації політичних поглядів її творця на спаді його творчого шляху.
Cвого часу Йосиф Бродський був позбавлений радянського громадянства, жив у США та Італії, де й похований на цвинтарі одного з островів Венеції (неподалік могили Е. Паунда).
Юрій Буряк
Опубліковано: Буряк Ю. Коло навколо. – К.: Українські пропілеї, 2011 р., с. 672 – 698.