Анічого, крім пісень

Езра Паунд (переклад Юрія Буряка)

Ім’я цього поета в моїй читацькій біографії сорок років тому виринуло у Гемінґвейовому «Святі, яке завжди з тобою»: пам’ятається, автор розповідав, як давав уроки боксу всесвітньо відомому Езрі Паунду, хоча перекладів цього поета в Радянському Союзі на той час не було. Вдруге це ім’я нагадало про себе в книжці Томаса Еліота «Безплідна земля» на початку 1970-х у присвяті з формулою «неперевершений майстер». Років двадцять потому трапилася книжка Ігоря Костецького – переклади поезій Езри Паунда українською (2-й том) у діаспорному видавництві «На горі». Зовсім нещодавно згадка про письменника промайнула в мемуарах Гертруди Стайн, і нарешті численні переклади текстів цього поета як у Росії, так і в Україні вже не є чимось геть недоступним. Їхня поява підхльоснула бажання зануритися в чужу мені стихію англійської мови; за дозу адреналіну від захоплення цією лінгвомандрівкою вдячний передовсім своєму синові Андрію, для якого англійська – майже рідна. А також Людмилі Шаріповій, викладачці Нотінгемського університету (Великобританія) за посутні уточнення.

Попри аутизм поезії Езри Паунда, вона принесла своєму творцеві не лише терни, а й лаври. Гемінґвей 1954 року, дізнавшись про присудження Нобелівської премії, сказав, що премія по праву мала б належати не йому, а Езрі Паунду, на той час в’язневі психлікарні Святої Єлизавети. Але то інша історія, яка має чималу бібліографію і лише побіжний стосунок до поезії.

Юрій Буряк

Опубліковано: Літературна Україна, 2011 р., 18 серпня, с. 8 – 9.