2

Юрій Буряк

У старому будинку, в кімнаті, прибраній

по-міщанськи ошатно, з книжками,

які ти прочитав і які ти не встиг

прочитати, і які тут як символ часу

(або інших часів), тільки пам’ять

твою зберігають у кімнаті, де боєм

величезний годинник уночі тебе

будить і щопівгодини ти звіряєш

той бій зі своїм циферблатом, і це

відчуття корабля, із яким неминуче

ти вторгаєшся в зону, загрожену

штормом, намагаєшся знову заснути,

бо знаєш – аномальної зони закони

на тебе не діють (не впливають

на тебе), можливо, до певного часу.